| Меню сайту |
|
 |
| Категорії розділу |
|
|
| ПРЕЗЕНТАЦІЇ |
|
|
| МУЛЬТИМЕДІА |
|
|
| ІНШІ РОЗДІЛИ |
|
|
| Наше опитування |
|
|
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
Від Карпатських гір до брянських лісів........
|
| 22.02.2015, 13:45 |
/СЛАЙД №1/
Від Карпатських гір до брянських лісів, від заболочених витоків Прип’яті до Таманської затоки Азовського моря, з’єднана в одне ціле могутнім Дніпром, напоєна гірськими потоками, що сплелися в блакитну нитку Дністра, лежить у центрі слов’янського світу Україна… /СЛАЙД №2/
Вплетена у сонячному вінку з весняних ківтів, у смарагдовій накидці із зелених шат
/СЛАЙД №3/ вона завжди прекрасна… /СЛАЙД №4/
Варто лише захотіти і докласти частку власних зусиль кожної людини, і безкрайні похмурі степи посміхнуться барвистою веселкою квітів /СЛАЙД №5/ і розкриють нам свої одвічні таємниці минулого, нашу історію… /СЛАЙД №6/
Вірш Василя Симоненка „Україно! Ти для мене диво!” /СЛАЙД №7/
Нашу історичну пам'ять змиває хвиля за хвилею…
З пісень, з чужих літописів, з чуток про спалені або й досі заховані від нас рукописи і книги вгадуємо буяння життя на цій благословенній землі!.. Коли сонце спіймали в сіті, людині відвели куточок для беззавітно відданої праці, поетові загадали оспівувати мудрих вождів, а художникові малювати агітаційні плакати, - буяння землі наче принишкло. Ми потроху стали втрачати здатність її відтворювати диво творіння…
Ми почали забувати про те, що отримали у спадок дорогоцінний скарб – витвори природного та національно-культурного мистецтва, і тим самим взяли на себе велику відповідальність за їх збереження, примноження та вшанування їх як загальнолюдських цінностей культурного спадку.
/СЛАЙД №8/
Саме з цією метою у березні цього року було оголошено Всеукраїнське інтернет-голосування під назвою „Сім чудес України”. Воно дійшло свого завершення у кінці серпня 2007 року.
Мета даного проекту – познайомити вас із тими природними комплексами і пам’ятками історії та культури, що тепер визначають обличчя нашої нації і країни, пробудити у вас повагу і гордість за наше минуле, теперішнє і прагнення примножувати всі багатства своєї землі на благо нашої Батьківщини!.. /СЛАЙД №9/
1 сторінка
Тож дозвольте розпочати і розглянути 1 сторінку нашого „усного журналу”, яка познайомить нас із всесвітньо відомою пам’яткою архітектури ХІ століття – Києво–Печерською Лаврою.
Коли мені кажуть „Київ”, я бачу Дніпро; стоячи на Володимирській гірці я схиляюсь над неосяжним простором, що відкривається моїм очам знизу: Київська гора над Боричевим узвозом, кам’яні маси будинків і зелені скверики коло них, нерівні вулички і полотно площі Подолу, затінені липами вулиці, чарівно-химерну Солом’янку, а також гостроверхі пам’ятники давнини, які зачаровують нас своєю величністю і непохитністю навіть перед навалою ворога.
На високому правому березі Дніпра, трохи далі від Володимирської гірки, серед зелені дерев білою стрічкою звивається стіна. Вона оточує Києво-Печерську Лавру. /СЛАЙД №10/ Ось як писав про неї відомий російський поет і композитор Михайло Ножкін.
Вірш „Киевская Лавра” (русс.)
(від початку – до слів: „И время озаренья настает”)
1. Історія Києво-Печерської Лаври
Цей православний монастир, заснований у 1051 році монахами Антонієм і Феодосієм у печерах поблизу Києва, в ХІ столітті став центром розповсюдження і затвердження християнства в Київській Русі. У ХІІ столітті монастир отримав статус „лаври” – головного великого монастиря…
/СЛАЙД №11/
Вірш „Киевская Лавра” (русс.) Михайла Ножкіна
Від слів: „Мы к прошлому припаяны душой…”
………………………………………
До слів: „…Под сенью православного креста.”
Лавра поділяється на наземну частину ( комплекс релігійних споруд ), та підземну ( печери ). Про довжину печер ходять легенди – кажуть, що підземні ходи проходять під Дніпром, а також з’єднують Лавру з іншими монастирськими печерами Києва та Чернігова. /СЛАЙД №12/
Свого часу Лавра відіграла важливу роль у розвитку давньоруської культури, була центром літописання. Тут перекладались на церковно-слов’янську мову і переписувались твори іноземних авторів. У її стінах жили і працювали відомі літописці: Нестор ( автор „Повести временных лет” ), Нікон, Сільвестр та інші.
У ХІІІ столітті було складено „Києво – Печерський патерик” – важливе джерело історії Києва.
У її музеях і фондах, що зберігають великі таємниці минулого, можна побачити рукописи стародрукованих книг, колекцію тканин і вишивок, особливу цінність становить колекція дорогоцінних металів, стародавні гравюри і твори сучасних художників.
Монастир відіграв важливу роль у розвитку української культури – будівництво храмів вдосконалювало майстерність архітекторів і художників, а також тут була заснована перша на Русі типографія.
Пізніше інший монах на ім’я Агапіт побудував у Лаврі першу на Русі лікарню. Вона так і звалася – Агапітова. Лікували тут як князів, так і бідних людей…(Кінець) /СЛАЙД №13/
2 сторінка
Перша школа, перша бібліотека, перша лікарня…
Багато добрих та корисних справ починалося на давній київській землі!.. Досліджуючи їх та свою історію ми черпаємо знання для себе та майбутніх поколінь української нації, щоб хоч доторкнутись до вічних таємниць, які зберігають у собі шедеври архітектури. До таких святинь ми відносимо і Софію Київську. /СЛАЙД № 14/
Ось що сказав про неї Павло Загребельний словами свого героя:
„Його треба назвати просто : диво! Тому що те, як зародився він понад дев’ятсот(900) літ тому в людській уяві, і як ставився, і як оздоблювався, і як протривав єдиний у цілій Європі з того століття по сьогодні цілий і прекрасний – хіба усе це не диво?..”
/СЛАЙД №15/
2. Історія Софії Київської
У літописах закладини собору датуються 1037 роком. Цей храм був закладений Ярославом Мудрим, який згодом створив у ньому першу відому в стародавній Русі бібліотеку.
У давнину храм був громадським, культурним та освітнім центром держави. Тут відбувались усі урочисті церемонії посадження князів на київський престол, прийоми іноземних послів. На площі біля собору збиралось київське віче ( збори ). У самому соборі велось літописання…
/СЛАЙД №16/
За свою багатовікову історію собор пережив навали ворогів, пограбування, часткові руйнування, ремонти і перебудови. Але після цього Софія Київська – це повна культурна скарбниця: тут і архітектура, і скульптура, і малярство, і ювелірне мистецтво зібране в один потужний акорд…
Церквою дивною і славною називає Софію у „Слові про Закон і Благодать” перший київський митрополит Іларіон…(Кінець)
Дивне відчуття охоплює кожного, хто переступає поріг славетної Софії… Десь поза стінами залишається гомінливе сьогодення, віки розступаються і постає далеке минуле – яскравість барв дивовижних мозаїк, різноманітність змісту фресок, більшість з яких присвячені релігійній тематиці, карнизи і колони. /СЛАЙД №17/ Центральний образ собору – Марія-Оранта, його винесено на найпочесніше місце. Річ у тому, що Марію вважали захисницею Києва, як тоді казали „непорушною стіною”, крізь яку не перелетить жодна стріла, жодний спис. Але є ще й такі, що зображають свята, ігри та інші розваги, і навіть сцени полювання. Вражають яскравістю символічні орнаменти у розписах собору, а також надписи і малюнки на стінах, що мають назву – графіті, і свідчать про високий рівень писемності в Київській Русі.
І сьогодні собор викликає захоплення і зачарування майстерністю зодчих, довершеністю ліній та форм. Не втративши за дев’ять з половиною (9,5) віків своєї краси, мозаїки Софії Київської є прикладом надихаючої сили мистецтва…
/СЛАЙД №18/
Майже тисячу років здіймає до неба свої куполи велична Софія – земне втілення Премудрості Божої. Собор є головною духовною опорою народу, символом його безсмертя. Серцем України називають Софію Київську. Її історія тісно пов’язана з культурним розвитком держави. Зберігаючи національне надбання, долею храму опікувались великі київські князі, гетьмани, митрополити, що були і його меценатами, і його захисниками. Цю місію вони передали у спадок нашому поколінню.
І наше завдання – захищати багатства своєї землі, оберігати їх і збільшувати їх значимість для людства…
Вірш Данила Кулиняка „Нас править час…”
3 сторінка
Світ знає багато шедеврів паркового мистецтва… /СЛАЙД №19/
І треба взяти на себе велику відповідальність , щоб назвати той чи інший парк: оце неперевершена перлина!.. Але рлозповідаючи про Софіївку, що увійшла до семи чудес України, можна з впевненістю стверджувати: рідко який витвір паркової архітектури позмагається з нею кількістю легенд та романтичних історій /СЛАЙД №20/, що загубились в тінистих алеях, таємничих гротах, у нагромадженні скель. Вони розкриваються лише перед тими, хто вміє бачити і хоче слухати…
/СЛАЙД №21/
3. Історія дендропарку „Софіївка”
У вересні цього року виповнилося 211 років з часу заснування дендрологічного парку „Софіївка” в місті Умані Черкаської області, широко відомого далеко за межами України як одне з найбільших видатних творінь світового садово-паркового мистецтва ХVІІ – ХІХ століття. На даний момент діяльність парку спрямована на вивчення природної та культурної флори південного Лісостепу України та вирощування рослин, які занесені в Червону Книгу.
Парк заснований у 1796 році.
Легенда про заснування „Софіївки” романтична… /СЛАЙД №22/
Граф Станіслав Потоцький, один із найбагатших магнатів України, узяв шлюб із прекрасною грекинею Софією. Закоханий граф квапився виконати усі забаганки молодої дружини.
Улітку 1795 року Софія, повертаючись із Гамбурга до Умані, завітала до містечка Неборів, що неподалік Варшави. На неї велике враження справив розкішний парк. На жаль, Софія не знала про дійсний стан фінансових справ чоловіка. Тоді придбати садибу в Криму граф не міг. Але любов до дружини надихнула Потоцького на своєрідний подвиг – він зібрав кошти , і через рік в Умані, серед вигорілих під сонцем степів та балок, серед хаотичного нагромадження скель, почалось будівництво парку у романтичному стилі. У дарунок дружині граф вирішив створити куточок Еллади, щоб нагадував він їй гори і ліси, чисті струмки й прозорі озера покинутої Греції…
Граф доручив будівництво парку Людвігу Метцелю, колишньому польському військовому інженерові, людині талановитій і широко ерудованій. /СЛАЙД №23/
На скелястих берегах річки Кам’янки росло кілька десятків верб, в’язів, поодинокі липи та дикі груші. Тисячі екзотичних дерев було звезено в Умані звідусюди. Вони чудово вписалися в навколишню місцевість і створили неповторний ансамбль.
Урочисте відкриття парку відбулося у травні 1802 року, в день народження Софії. Так ожила і стала дійсністю примхлива мрія дружини вельможного графа…(Кінець)
Ідея створення парку у романтичному стилі з використанням римської і грецької міфології належала самій Софії. Дивовижні пейзажі, екзотичні рослини, античні скульптури, водойми, фонтани, каскади, /СЛАЙД №24/ камінні гроти, зокрема, Грот Венери, який зачаровує своєю красою… Старовинними алеями парку прогулювались Олександр Пушкін і Тарас Шевченко, Іван Котляревський і Сергій Волконський, Володимир Сосюра і Максим Рильський. Сотні наших славних земляків далекого і близького минулого відвідували цей парк.
А тепер давайте і ми з вами зробимо невелику екскурсію парком…
/СЛАЙД №25/
Чарівне і мальовниче місце… Зелений луг… Береги річки обрамлені пишною різноманітною рослинністю… Пройдемось далі і нашу увагу привертає острів, обсаджений екзотичними рослинами. У сучасних путівниках його називають „Острів кохання”… Відвідувачі парку не даремно прагнуть після закінчення екскурсії здійснити подорож підземною річкою (Ахеронт).
Тут, в глибокій тиші, в приємній свіжості та прохолоді можна швидко відновити свої сили, одержати додатковий емоційний заряд від приєднання до незвичайного і довго з вдячністю згадувати тих, чиїми руками ось уже протягом більше ніж двісті (200) років він старанно зберігається…
Повільно рухаючись вперед ми бачимо перед собою світлий отвір, чуємо шум води, шелест листя. Шум наростає і нарешті перед нами розкривається небо, а ми опинились у круглому басейні, над яким схилили своє гілля вікові ясени і клени…
Вийшовши на берег, ми ідемо до невеликого залізного місточка. З нього розкривається Площа зборів, найбільш пожвавлене місце парку. Новими кольорами переливаються алеї, гранітні брили, тераси, греблі та водоспади…
На відстані від гомінкої центральної частини красується старий дуб, віком близько чотирьохсот (400) років – німий свідок багатьох подій. Народні перекази сповіщають, що саме під цим дубом зустрічались легендарні герої селянського повстання 1768 року Максим Залізняк та Іван Гонта, оспівані у народних думах і легендах…
У пам’яті відвідувачів назавжди залишається прекрасна романтична картина, ідеально написана природою і людиною. Як можна цим не захоплюватись і не оберігати?.. /СЛАЙД №26/
4 сторінка
„…Лечу з Києва до Севастополя… Із літака відкривається незабутній вид на місто, берегова лінія якого порізана численними бухтами. Враження від побаченого неймовірні!.. А ось вона – перлина Севастополя, що розкинула свої кордони між двома бухтами.Руїни античного Херсонеса… Диво, а не руїни!...”
Такою перлиною по праву вважається Національний заповідник „Херсонес Таврійський.” Потрапивши сюди, ти ніби проникаєшся духом античності… Залишки античного міста і заповідна територія прадавньогоХерсонеса належать як до національних святинь, так і до видатних пам’яток світової цивілізації. А тепер заповідник „Херсонес Таврійський” є ще й одним із семи чудес України.
/СЛАЙД № 27/ Недаремно унікальні руїни міста були зображені на першій одногривневій купюрі України.
Це місто-держава мало довге життя – майже дві тисячі (2000) років. Християнство пізнішої Київської держави сягає своїм корінням в Херсонес, адже після здобуття його великим князем Володимиром там відбулось перше хрещення Русі. Саме з Херсонеса були привезені перші церковні книги. /СЛАЙД №28/
Ось як про неї говорять дослідники: „Це памятка, якої нема ніде більше в світі. Там збереглися і стародавні шляхи, і агротехнічні споруди, і садиби… Це унікальний музей просто неба… Наше минуле… Наша історія… Наша гордість…”
Вірш Данила Кулиняка „Минуле є збиранням урожаю” /СЛАЙД №29/
4. Історія Херсонеса Таврійського
Його історія є частиною історії Древньої Греції, Риму та Візантії. Околиці міста були заселені різноманітними племенами. А в середні віки, коли Херсонес набуває статусу християнської столиці півострова Крим, з’являється безліч монастирів, а також знамениті печерні міста.
В кінці ХІV століття навала кочівників поклала кінець існуванню міста, а його руїни поховала земля. Лише в 1827 році на цьому місці розпочались розкопки, які майже відразу принесли Херсонесу ще одну назву - „Руська троя”. Масштаб досліджень та велика кількість археологічних пам’яток, що потребують збереження, стали причиною створення Національного заповідника „Херсонес Таврійський”. /СЛАЙД №30/
До наших днів збереглося багато давніх споруд. Серед них театр, римська цитадель, середньовічні християнські храми, житлові квартали, вулиці, колодязі, гончарні майстерні та інше. (Кінець)
Уривок з вірша Любові Забаштої:
У глиб віків копати треба нам,
Щоб, зліплюючи амфори розбиті,
Розв’язувать шаради давнини… /СЛАЙД №31/
Херсонес виник наприкінці VІ століття до н. е. і проіснував до початку ХV століття н. е. Протягом двох тисячоліть Херсонес був значним центром культури на Кримському півострові. Херсонес відіграв також особливу роль у відносинах між Візантією та Київською Руссю і був провідним центром розповсюдженя християнства на східнослов’янських просторах… /СЛАЙД №32/
5 сторінка
5 сторінка нашого журналу присвячена історико-архітектурному заповіднику „Кам’янець”- місту, що зберегло дух середніх віків… /СЛАЙД №33/ Високий скелястий берег річки Смотрич, живописний краєвид, величезні вежі з таємничими латинськими написами…
Все це – околиці міста Кам’янець-Подільський…
5. Історія заповідника „Кам’янець”
Стара частина міста є історико-архітектурним заповідником „Кам’янець”. Однією з унікальних інженерних споруд заповідника є Замковий міст. Він цікавий тим, що є єдиним на планеті, поставленим не в поперек, а в довжину річки Смотрич. /СЛАЙД № 34/
Тут ви також побачите одну з найбільших оборонних споруд України, стару кам’яну фортецю, яка стала візитною карткою міста Кам’янець-Подільський, його символом, що займає провідне місце у світовій історії оборонного зодчества.
Історія заснування фортеці починається з ХІІ століття. До її складу входять 11 башт, кожна має свою назву і свою історію. /СЛАЙД № 35/ Так, н-д, найвища башта названа Папською, тому що була збудована на кошти, виділені папою римським Юлієм ІІ. Ще її називають Кармелюковою, бо в ній тричі був ув’язнений Устим Кармелюк.
У Чорній башті знаходиться криниця глибиною 40 метрів. Досі в її стінах збереглося величезне дерев’яне колесо з пристроєм для підняття води на поверхню… (Кінець)
На території міста більше ніж сто п’ятдесят (150) пам’ятників історії та культури і тому Стара частина міста по праву є історичним заповідником та одним із семи чудес України. /СЛАЙД №36/
Кам’янець-Подільський – це місто-легенда, місто, яке входить у скарбницю світової архітектури. Велика українська поетеса Леся Українка називала Кам’янець-Подільський „Квіткою на камені”.
Це місто притягує до себе своїм стародавнім магнетизмом, неповторним благородством; у місті часто влаштовують імпровізовані міжнародні лицарські турніри, завдяки яким відроджуються історичні традиції. / СЛАЙД № 37/
6 сторінка
Історія нашого народу багатовікова та героїчна. Не завжди дорога його була широкою. Він падав і знову піднімався, боровся, оборонявся… Він будував фортеці і міста, орав свої ниви, творив дивовижний світ казок, пісень, легенд…
„Хотіти” – саме від цього дієслова, вважають науковці, походить назва міста Хотин, у якому знаходиться історико-архітектурний заповідник – Хотинська фортеця. Адже це місце було завжди бажане для поселенців. Вони прагнули жити у цьому красивому і багатому краї… / СЛАЙД №38/
6. Історія Хотинської фортеці
Розташований на важливих транспортних магістралях, Хотин завжди привертав увагу завойовників. З метою захисту від них була споруджена фортеця, яка пережила століття і бачила під своїми мурами полчища воїнів Османської імперії, повстанців, вояків Дмитра Вишневецького, Петра Дорошенка, Богдана Хмельницького.
Нещодавно м. Хотин відсвяткувало 1000 років з дня свого заснування. Спочатку це була невелика дерев’яна фортеця, а поряд з нею існувало селище. /СЛАЙД № 39/
У вересні 1621 року біля стін фортеці відбувались події Хотинської війни, яка прославила запорозьких козаків і їхнього гетьмана Петра Сагайдачного. Перемога під Хотином врятувала Західну Україну від вторгнення яничар, справила сильне враження на всі народи і знайшла свій відголос в літературі…
Вірш Ліни Костенко „Стара фортеця з косими бійницями…”
Хоча в ХVІІІ – ХІХ столітті фортеця поступово втрачає своє оборонне значення, під її мурами продовжують кипіти битви.
Сьогодні Хотин – одне з найбільших міст Чернівецької області, важливий промисловий, туристичний і культурний центр Буковини. /СЛАЙД № 40/ У вересні 1991 року під час свята з нагоди 370 – річчя Хотинської битви було відкрито монумент на честь гетьмана України Петра Сагайдачного…(Кінець) /СЛАЙД №41/
У Хотинській фортеці проводилися зйомки багатьох популярних художніх фільмів: „Захар Беркут”, „Балада про доблесного лицаря Айвенго”, „Три мушкетери”, „Чорна стріла”, „Стара фортеця”, „Стріли Робін Гуда” та інші. Хотинська фортеця – одна із сторінок героїчної історії, яка знайшла своє відображення в романі Генріха Сенкевича „Вогнем та мечем”; також тут знімався фільм „Узник замка Иф”. /СЛАЙД №42/
7 сторінка
Тече в глибину століть загадкова дорога історії…
Свою історію має кожна людина, рід, село, місто. Кожен топче свою стежку. Разом з’єднані ті стежки становлять історичний шлях народу.
Наш український народ свою дорогу не згубив. Він пройшов через тяжкі випробування, проте зберіг своє ім’я, свою гідність та честь. Якщо говорити про минуле, то, без сумніву, все це будить в нашій уяві згадку про славний козацький рід. Його непоборний волелюбний дух та героїчні подвиги…
З упевненістю можна стверджувати, що немає на Україні ще такого місця, яке б приховувало у собі таке багатогранне і цінне історичне багатство, як найбільший острів на Дніпрі – острів Хортиця…
Його вважають тим „орлиним гніздом”, що до нього зліталися звідусіль запорожці на своїх чайках.
Вірш Василя Маремпольського „Хортиця” /СЛАЙД №43/
Унікальність цього острову в рідкісному поєднанні на одній території різноманітних природних комплексів – цілинних степів, плавневих лісів, наскальної рослинності, рідкісних та зникаючих видів рослин, пам’яток геології…Хортицькі озера стали головним природоохоронцем. У плавнях і поблизу них мешкає понад двісті (200) видів птахів (хоча всього в Україні їх трохи більше трьохсот (300)), близько п’ятидесяти (50) видів риб, в озерах мешкає анйменший у світі вид папороті – сальвінія плаваюча. /СЛАЙД № 44/
7. Історія о. Хортиця
На острові 1983 року був відкритий музей історії запорозького козацтва, якому 14 жовтня виповнилось 24 роки. Особливість музею полягає в оригінальному оформленні приміщення
( враження, що рухаєшся печерою ), в експонатах, більшість з яких зібрана саме на хортицьких просторах. Є підстави стверджувати, що один із прототипів Запорізької Січі існував на
Хортиці. /СЛАЙД № 45/
Ще на початку ХХ століття на цьому острові було 129 курганів, проте до наших днів уціліло небагато. Вони були розташовані кількома групами на узбіччі так званого „Скіфського шляху”. Зараз комплекс склали 11 курганів, на яких установлено стародавні скульптури та людиноподібні стели…
Вірш Данила Кулиняка „Минуле - майбутнє” /СЛАЙД № 46/
Відновити невідомі сторінки історії та козацтва допомагає нам і музей кам’яних витворів, розгорнутий в одному із куточків комплексу. Експонати музею знаходяться просто неба – гармати, ступи, корита, жорна, скульптури, кам’яні стовпи та хрести.
Тут звідусіль віє духом старовини… (Кінець)
Вірш Миколи Тягуна „Хортиці” /СЛАЙД № 47/
Влітку 1843 року український поет Тарас Шевченко подорожував Україною і побував на Хортиці. У травні 2005 року, за допомогою краєзнавців, було визначено маршрут, яким ходив по Хортиці письменник, і оздоблено його сімома гранітними брилами. На них висічені рядки із творів Великого Кобзаря, де згадуєлься Хортиця і Великий Луг запорозький. Таким чином виник маршрут „Тарасова стежка”.
/СЛАЙД №48/
У народі існує легенда-переказ „Шевченко на Хортиці”…
Шевченко поплив на Хортицю. За веслами сидів молодий хлопець. Із хвилюванням наближався поет до острова. Сльози блищали на його очах. Біля Думної скелі вони пристали до берега. Кобзар зійшов на землю славної козацької вольниці. Десь унизу залишився човен. Шевченко попросив хлопця пливти край берега, а сам пішов угору, оглядаючи довкола священну Хортицьку землю.
Стежками між полину та безсмертників Тарас піднімався на високі могили, де біліли повержені скіфські статуї. Здавалось, що саму історію рідного народу сплюндрували і кинули у бур’ян…
Він ходив між хрестами козацького кладовища, ковтав гіркі сльози і стискав кулаки від розпачу й гніву на Катерину ІІ, яка віддала козацьку святиню чужинцям на поталу, знищивши, тим самим, у 1775 році Запорозьку Січ.
Напевно не один раз питав себе поет: невже це та Хортиця, міць і доблесть якої він оспівав у „Гайдамаках”, у „Гамалії” і в багатьох інших своїх творах.
Біля Тарасової скелі сидів похмурий чоловік років тридцяти (30) і думав свою думу… /СЛАЙД №49/ (Кінець легенди)
Зараз ми всіляко намагаємось повернутись до втраченої сторінки нашої героїчної історії козацтва.
Це невід’ємна частина нашого єства, це одна з головних особливостей української нації, яка визначає нашу самобутність у світі. Нам не можна втрачати її, бо тоді всі ми вигоримо, як достигле зерно під пекучим соцем…
Саме тому 14 жовтня 2004 року в День українського козацтва відбулось урочисте відкриття будівництва історико-культурного комплексу „Запорозька Січ”. Місцем розташування якої обране мальовниче північно-східне узбережжя Хортиці. Було заплановане створення двадцяти трьох (23) зрубних споруд, куренів, військової канцелярії, січової школи, діючих кузні та гончарної майстерні.
Ось так намагаються відновити диво української історії – Запорозьку Січ на острові Хортиця. Для того, щоб наше покоління і наступні також могли з гордістю згадати своє могутнє і міцне коріння, славну, незбориму бунтарську душу українського козака… /СЛАЙД №50/
Епілог
Кожне наступне покоління будь-якої нації отримує у спадок крім матеріальних цінностей і величезну відповідальність перед предками, за те, що одержує у спадок від них. І тому саме від нас залежить те, чи матимуть змогу наші діти та онуки зачаровано вдивлятись у чаруючі сцени фресок та мозаїк Софії Київської, стоячи перед дивовижними храмами та соборами, захоплюватись цією красою і слухати музику гостроверхих башен та куполів, що нестримно тягнуться до неба.
Чи зможуть вони наповнити свої душі тим спокоєм та емоційним зарядом, які дарують людині мальовничі краєвиди „Софіївки”, чи матимуть змогу прогулятись затишними алеями парку і подумати про плин життя та своє місце у всесвіті?
Чи зможуть, хоч раз побувавши на Хортиці і біля славетної Хотинської фортеці, пройнятись тим героїчним духом козаччини і згадками про страшні й криваві битви біля стін фортеці?
Чи з’явиться у них в серці гордість за героїчне минуле української землі?
На ці питання маємо відповісти ми, наше покоління. І саме на нас покладено високу місію – не втратити і не зганьбити те, що мусимо зберегти…
|
|
Категорія: Українська література | Додав: Svitlana
|
| Переглядів: 1743 | Завантажень: 0
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
| Вхід на сайт |
|
|
| Пошук |
|
|
|
